КатегоріЇ разделу



Блог

Главная » 2009 » Грудень » 1 » Міліція попереджає: залізниця – зона підвищеної небезпеки!
21:24
Міліція попереджає: залізниця – зона підвищеної небезпеки!
01.12.2009



Міліція попереджає: залізниця – зона підвищеної небезпеки!

Цю аксіому добре знають у Департаменті транспортної міліції МВС України, у зведеннях якого майже завжди йдеться про смертельне травмування людей: у країні на залізних коліях у результаті нещасних випадків щодоби гине від однієї до п’яти осіб (включно із самогубцями). Щороку на залізниці через різні причини травмується у середньому близько тисячі людей, понад дві третини з яких помирає. Саме лінійним відділам внутрішніх справ доводиться виконувати місію розслідування трагічних інцидентів, коли людська кров глупо проливається на рейки.

Зазвичай людське життя втрачається безглуздо і правоохоронці, службовий обов’язок яких – розібратися у першопричинах драми, мають зробити одну делікатну річ – знайти родичів чи близьких загиблих та сповістити їх про горе. Дивно, та, як кажуть досвідчені оперативники й слідчі, які тривалий час розгадували зашифровані у вчинках послання суїцидників і графіки фатальних зустрічей людини й локомотива, в багатьох випадках виразного мотиву чи причин НП (якщо не йдеться про затуманення розуму алкоголем) так і не знаходиться. Про те, чому їхніх близьких спіткала настільки жахлива доля, нерідко питають у міліціонерів збентежені родичі загиблих, які й гадки не мали чому сталося саме так…

Важко знайти українця, який не зробив цього хоча б раз у житті

Однієї листопадової днини 71-річна бабця на станції Вишневе у київському передмісті бігла на електричку, яка вже стояла на платформі і от-от мала відчалити. Сьома година ранку. Якраз опустився шлагбаум залізничного переїзду – іншою колією неупинно мчав швидкий експрес. Старенька може й згадала молоді літа і навіть змогла із сумками у руках перебратися попід смугастою загородкою, але сили були вже не ті. Спурт перед страшенно ревучим сиреною локомотивом видався надто повільним щоб досягти мети – встигнути на електричку. Та й не послухалася голосів перехожих, які відмовляли її від небезпечної затії. «Голова» потягу таки зачепила жіночку. Потужний удар відкинув нещасну на бетонний пліт – її тіло буквально розтрощило секцію огородження! Шансів не було…

…Необачність, поспіх, нерозсудливість, ігнорування простих поведінкових правил, зловживання спиртними напоями й іншими «стимуляторами сміливості» у взаєминах людини і залізниці перетворюються із невловимих, теоретичних небезпек у караючу гільйотину, зустріч з якою практично завжди гарантує смерть або каліцтво. Означені вище чинники стають причиною майже 80% нещасних випадків на залізниці. Найчастіше смерть підстерігає на перегонах із двоколійними лініями в результаті потрапляння людини у простір між потягами, що рухаються. Іншим, проте не головним, чинником поповнення скорботного списку жертв залізничних небезпек, є катання на товарняках (нерідко тим займаються розкрадачі вантажів) і травмування електрострумом.

Про те, скільки в нас ще є таких «несвідомих» українців (себто, потенційних учасників пригод), красномовно свідчать дані, що надійшли з Південно-Західної залізниці. З початку року через нехтування правилами поведінки наряди патрульної служби з об’єктів згаданої залізниці вилучили майже 47 тисяч осіб (через підпилий стан – дві третини), а до адмінвідповідальності притягнули біля 10,7 тисяч. Більшість з них відбулися стягненням штрафу. Зауважимо, що це, так би мовити, верхівка айсберга кількості тих, хто переходив залізничні колії у невстановлених місцях (напевно, важко знайти українця, який не зробив цього хоча б раз у житті), та й середній розмір штрафу у наведених даних (від 1 до 3 неоподатковуваних «мінімумів») не ламає ситуацію. Хоча Південно-Західна залізниця рапортує про 18% зменшення травмування, трагедій деінде більшає. За 10 місяців 2009-го через порушення правил безпеки на Донецькій залізниці травмувався 121 громадянин, з них смертельно – 72 (минулоріч – на п’ять менше).

Потрібні «круті» штрафи, раціональні проекти і великі гроші

Проблема є комплексною, адже на її існування впливають не лише брак коштів на спорудження належної кількості наземних, підземних і надземних переходів, на встановлення захисних огорож та організацію кращої системи воєнізованої охорони (в ідеалі вона має бути навіть на перегонах), а й більшою мірою аспекти культури. Тобто, чимало співгромадян ігнорує всі можливі страхи і сміхотворні штрафи, не зважають на вже існуючі переходи й таким чином скорочують собі шлях до перону. Сотні смертей прямим текстом вказують: дехто з них вкорочує собі і віку. Звісно, можна дискутувати про те, що іноді згадані переходи розташовані у незручних місцях, далеко від вокзалу чи зупинок автобусів, що ними важко користуватися літнім людям, інвалідам, пасажирам з дітьми. Тим не менше, вибору немає: про якісь дискусії дуже важко говорити із тими, чиї рідні загинули під локомотивними колесами (людей практично розриває на шмаття), а хто вижив, дуже жалкує за втраченим часом і… розумом.

Тим часом фахівці розмірковують над одвічним «Що робити?». Однозначно, що безпеку залізниць необхідно кардинально покращити, відтак, потрібні раціональні проекти і великі гроші. Перш за все, на часі унеможливлення несанкціонованого потрапляння людей у небезпечні зони залізниці. Це можуть бути своєрідні буферні зони, огородження, паркани, навіть створення у найбільш проблемних ділянках постів озброєної варти (як то є в тунелях, мостах), словом, застосувати практику, уживану в багатьох країнах. Зробити можна багато чого, справа за головним – політичною волею і фінансуванням. Ще бажано радикально посилити відповідальність порушників правил поведінки на залізниці (МВС підготувало пропозиції змін і доповнень до ст. 109 КУпАП щодо збільшення штрафів за перехід колій в невстановлених місцях), упровадити систему інформативно-профілактичних заходів – на кшталт тих, які практикує ДАІ. Звісно, транспортна міліція проводить лекції, профілактичні зустрічі у школах, з громадськістю та цього замало. Певні елементи з бажаного вже починають формуватися. Зокрема, Придніпровська залізниця спільно з консорціумом «Менеджмент Консалтинг Груп» розробляє відповідну загальноєвропейським стандартам програму впровадження нових залізничних знаків, що дозволить актуалізувати проблематику основних порушень правил безпеки.

Доволі наочним може стати аналіз травматизму, навіть проведений на базі даних однієї залізниці. Приміром, упродовж місяця на Одеській залізниці сталося 15 випадків травмування, з них вісім мали летальний фінал. За цей час тут сталося практично все, що може відбутися поганого з людьми на колії – і суїциди, і ураження струмом, і випадіння нетверезого тіла з тамбуру. У двох третинах випадків жертвою був чоловік середнім віком 40 літ, кожен третій – напідпитку, який намагався перетнути колії у невстановленому місці. У дев’яти інцидентах фігурував вантажний потяг, причому більшість машиністів застосували екстрене гальмування (що майже ніколи не допомагає), оскільки бачили порушників не зважаючи на те, що чимало історій трапилися у пізній вечір або вночі. Загалом небезпечних місць, де найчастіше реєструють нещасні випадки та смертельні травмування, найбільше на Південно-західній і Придніпровській залізницях.

Затямте: незважаючи на потужні освітлювальні прилади локомотивів, у несприятливих погодних умовах, коли йде злива, снігопад, сильний туман, якщо це трапляється ще й уночі, машиніст має не такий і великий оглядовий простір, відтак можливостей до прийняття рішень, які відвернуть небажані наслідки, залишається небагато.

Погляди крізь призми електрики і гранчака

Починаючи з випадку, що стався пізнім жовтневим вечором поблизу станції «Одеса», ми розглянемо кілька ілюстрацій наскільки безглуздими інколи є вчинки дорослих (і не дуже) людей.

Погляд перший: 27 тисяч вольт шкідливі для шкіри

Хіба що «сутінки кохання» заморочили голови парочці закоханих – 26-річному Андрієві та 17-літній Христині, які прогулювалися мостом над залізницею й знічев’я… стрибнули на вагон. Як потім з’ясували правоохоронці, новоявленим «екстремалам» забажалося ексклюзивних знімків – прямо на даху вагона-зерновоза. Спершу вони фотографувалися стоячи на колінах, але кавалер вирішив змінити ракурс і підвівся. Парубка враз вдарило струмом (напруга в мережі живлення залізниці становить 27 тисяч вольт). Учасників невдалої фотосесії доправили у міський опіковий центр. Андрій на момент підготовки матеріалу знаходився у вкрай важкому стані – у нього діагностували опік вольтовою дугою із потужним ураженням дихальних шляхів 1-2 ступенів. Дівчина на щастя серйозно не постраждала. Хоча так не скажеш, якщо взяти до уваги психологічний шок і самовільну втечі з лікарні, де їй збиралися допомогти. Цікаво, що це вже не перший випадок подібного «мужнього фотографування» - у Києві 21-річний хлопець влаштував мистецький пленер прямо на електропотязі. Замість «картини маслом» той дістав опіки двох третин тіла і доволі непевні перспективи щодо свого здоров'я. Схожий випадок був і у Фастові на Київщині.

«За різними причинами дехто опиняється на вагоні, і якщо відстань до контактної мережі менша 1,5-2 метрів (особливо у вологу погоду), стає жертвою ураження струмом, – зазначає начальник відділу з розкриття загальнокримінальних злочинів Управління карного розшуку Департаменту транспортної міліції МВС України майор міліції Олександр Радченко, який сім років опікувався проблемою смертельного травмування на залізниці. – На жаль, серед тих, кого підсмажила електрика, багато підлітків. Пригадую перше трагічне травмування, в якому довелося розбиратися. Це був 1995 рік, я тільки прийшов служити в міліцію. На станції «Дарниця» загинув молодий, красивий парубок, практично мій ровесник. У нього дружина була на дев’ятому місяці вагітності. До всього мені випало телефонувати їй, запинаючись від браку потрібних слів, сповіщати, що батька її майбутньої дитини вже немає в живих. Таких ситуацій за ці літа було безмір – повірте, нормальній людині до того звикнути непросто. Бувало приходиш додому де мешкав самовбивця, і кажеш рідні, що тіло вашого дідуся (батька, тітки, сина…) знайшли у такій-то ситуації. Дехто зразу втрачає свідомість, а дехто зовсім не виявляє емоцій чи навіть відмовляється ховати рідну людину».

Погляд другий: «Юпітеру більше не наливати»

Виявляється, що люди не лише вилазять на вагони, а й випадають з них. Причому дивина такої поведінки почасти пояснюється тривіальною пристрастю. Приміром, алкогольною. Уявіть картину. Чудовий ранок золотої осені. На тлі різнобарвного пейзажу рухається поїзд «Миколаїв-Кривий Ріг», як раптом в одному з вагонів відчиняються двері і відтіля «виринає» людина й падає на щебенисту насип… 33-літній пасажир, хильнувши звечора зайвого, на світанку подався до вітру – у буквальному сенсі. Аби освіжитися, чолов’яга в робочому тамбурі відкрив двері та в нього запаморочилась голова і він випав назовні. Йому вдалося вижити, хоча чисельні переломи й тривале лікування не додають багато оптимізму…

На одній зі станцій Південно-Західної залізниці, що на Хмельниччині, проводжали один одного два товариші. Набралися оковитої по зав’язку. Церемоніал провід тривав би безкінечно довго допоки один зі знайомців таки не пішов додому, а інший лишився подрімати на лавиці. 28-річний молодик, коли прокинувся (в селі за нього непогано відгукуються) вирішив ковтнути пива, а затим почимчикував до рідної оселі залізничною колією: домівка розташувалася за кілька кілометрів. Та не зчувся, як його «наздогнав» поїзд (як можна було не почути наближення потягу?). Подорожній встиг зійти на насип, як тіло підхопив потік повітря, що передував тисячотонному потягу. Подолянину вдалося вижити. Якимось чудом його не затягло під вагони. Але добряче викрутило ногу – є ймовірність лишитися до скону літ кульгавим.

Ходіння перед муками

«У нас люди, на жаль, ходять не там, де треба, а де зручно, - говорить заступник начальника Департаменту транспортної міліції МВС України Ігор Недогарко. – Щодня є загиблі в нещасних випадках чи самогубствах. Подеколи розрізнити в конкретній смерті суїцид чи безглузду, трагічну випадковість дуже важко, бо навіть той, хто накладає на себе руки, не завжди залишає передсмертні записки чи якісь висловлення. Щодо камуфлювання убивств під нещасні випадки (коли лиходії позбавили когось життя і поклали тіло на рейки чи живцем жбурнули під потяг – Авт.) те стається зрідка. Та й досвідчений експерт у левовій частині випадків напевно розрізнить травми на характерні для залізничного травматизму, виокремивши іншопричинний елемент, що не стосується інциденту на колії».

Звісно, інколи знаходять тіла жертв конфліктів які виникають у вагонах пасажирських потягів – буває, що ці люди випадково випали або їх свідомо викинули, аби затим правоохоронці сприйняли жахливу знахідку саме як нещасний випадок чи самовбивство. Правди діти нікуди: смертність у результаті зіткнень людини і локомотива, якщо порівняти з ризиком загинути у ДТП, просто приголомшлива. Вона майже стовідсоткова. Гальмівний шлях пасажирського експресу становить близько кілометра, а «товарняка» - понад два. Що вдієш на противагу товарняку вагою п’ять тисяч тонн, який мчить вперед? Нічого. Здається, треба просто відійти. Якби ж усе було так просто…

Саме цей чинник є вирішальним для слабкодухих – тих, хто опустив руки, припинив борсання з проблемами життя. Синдром Анни Кареніної, як відчайдушна спроба гарантовано швидкого відходу до пращурів, з’явився задовго до появи знаменитого толстовського творіння. Напевно про це хоч як, та думали ще батько й син Черепанови чи відомий британський інженер-винахідник Джордж Стівенсон («батько» паровозу і залізниці).

Як попередити таке самовбивство? Люди, які виношують суїцидні плани, нерідко зовні ніяк не виказують намірів. Впливати на це важко, бо самогубці зазвичай шукають малолюдне місце, де можна не перейматися клопотом про те, що якийсь добродій їх врятує і лише продовжить терзання душі.

Найперше, до таких дільниць відносяться перегони (а це 90% доріг), де особи із нестійкою психікою можуть ховатися в кущах чи деревах неподалік колії, а з наближенням локомотива кидаються під нього, практично завжди отримуючи прогнозований результат. Іноді суїцидник лягає на рейки і чекає наближення «не своєї» смерті, до останньої секунди відчуваючи скреготання гальм й вібрацію тисяч тонн заліза, він майже глухне від потужного гудка локомотива, який ніби сповіщає околицю про чергову дочасну погибель.

«З тих випадків, на які виїздив, можу сказати, що середній вік травмованих переважує за 50 років. Суїциди були зазвичай невмотивовані, адже нерідко рідня не могла пояснити причин такої поведінки близьких, – зауважує Олександр Радченко. – Звісно, це можуть бути конфлікти в сім’ї, борги, важкі хвороби чи просто депресія. Цікаво, що взимку на залізниці стається менше фатальних травмувань. Пік подібних НП припадає на літо».

Під час розслідування смертельного травмування, яке проводить транспортна міліція, останній потрібно знайти очевидців, опитати членів локомотивної бригади, інших залізничників. Тоді вже вимальовується: це випадковість чи свідома акція. Приміром, людина поспішає на електричку і просто «не бачить» швидкісний потяг, біжить через колію, спотикається, її збиває ударна хвиля, що передує локомотиву. І все… Так, є переходи, але інколи наша безпечність пригнічує прадавні інстинкти самозбереження, примушуючи ігнорувати писані кров’ю правила.

Манівці смерті

Після зіткнення людини із потягом машиніст за інструкцією зобов’язаний його зупинити. Із кабіни локомотива має вийти помічник машиніста, знайти місце інциденту і упевнитися чи справді сталося травмування людини, або жертвою стала тварина. Якщо підтверджується найгірший сценарій, бригада рацією сповіщає про пригоду найближчу станцію, за потреби викликаючи медиків щоб надати кваліфіковану допомогу. Якщо поранений транспортабельний, його забирають у кабіну. Також сповіщається і міліція. На місце пригоди приїздить слідчо-оперативна група. Машиніст у свою чергу доїжджає до станції, де відбувається заміна бригад і там працівники транспортної міліції його опитують, там же експерти оглядають локомотив щоб відібрати необхідні зразки слідів, пошкоджень. Тривалість таких затримок руху потягів зазвичай не перевищує однієї години. Втім графік руху на залізниці нині настільки інтенсивний, що на деяких ділянках зупинка потягу просто неможлива. Натомість обов’язковість зупинки ніхто не скасовував, от і доводиться машиністам, як то кажуть, все робити в «темпі вальсу». Інколи трагічні зіткнення лишаються непоміченими (особливо уночі), або ж, що є насправді рідкістю, подеколи залізничники не виконують службових інструкцій (що надзвичайно важко довести).

Іншим аспектом теми є масові загибелі, що нерідко стаються вночі, коли люди переплутують залізницю із безпечним пішохідним бульваром, йдучи з дискотеки чи вечірки (звісно, напідпитку). Приміром, у травні серед білого дня на перегоні станції Авдіївка на Донбасі вантажний потяг збив двох молодиків, які «гуляли» коліями – один з хлопців загинув. Та особливої актуальності своєрідні «манівці смерті» набувають десь у гірських районах, заболочених місцях, де громадяни користуються залізницею для звичайного пересування, бо шосе або немає, або воно настільки «вбите», що інколи простіше скоротити шлях прогулянкою обабіч рейкової колії. Але подібне сусідство пішоходів та потягів неминуче призводить до травмування «скороходів». На жаль, до сумного списку останніх потрапляють і школярі.

«У Києві був випадок, коли мої колеги затримали 12-річного хлопчака, який на мосту через залізницю, під яким протягнулася контактна мережа, бавився в ігрища зі смертю, перебуваючи під час пустощів неподалік дротів, – розповідає Олександр Радченко. – Малого одвели додому, склали щодо батьків адмінпротокол про невиконання ними своїх обов’язків, пояснили, що за нащадком потрібно слідкувати, інакше станеться нещастя. Минуло кілька місяців і хлопчина падає з того ж мосту й гине. Таке стається там, де поблизу залізниці є значні поселення. Перестук коліщат вагонів приваблює дітей, особливо де відчувається брак спортмайданчиків, зон відпочинку, містечок для ігор. А якщо малеча вже потрапляє під цей магічний вплив, неодмінно-приречено з’являється привід до тривіального моветону – або кидати каміння у купейні та плацкартні вікна, або вкладати перед поїздом на рейки монетки чи ще там що й дивитися «що з цього вийде».

Одним з найбільш шокуючих випадків стала загибель минулорічного січня п’ятьох 15-20-літніх хлопців і дівчини, які поверталися з клубу села Івачкове додому у Здовбицю Здолбунівського району Рівненщини – тоді в області навіть оголошували день жалоби і приспускали державний прапор України. Біля платформи Семилітка компанія (серед загиблих брат і сестра) спробувала перебігти колії перед пасажирським потягом №43 сполученням «Київ — Івано-Франківськ». Але усе закінчилося так, як закінчилося…

Іншим жахливим місцем української мапи є шлях від райцентру Турка до села Нижня Яблунька, що на Львівщині. Влітку люди його долають полем, а взимку - залізницею. Місцеві аборигени стверджують: на її коліях загинула добра сотня осіб. Найстрашніше, що тією стежиною до школи ходять діти. На повноцінну дорогу весь час бракує грошей, що там діти…

Парад порад

Наш матеріал був би неповноцінним, якби ми не нагадали б про елементарні правила безпеки, яким потрібно слідувати щоб на наразитися на неприємності під час перебування на залізниці.

Отже фахівці радять:

- не перебігати колії у невстановлених місцях, особливо якщо наближається потяг (критичною вважається відстань менше 400 м);

- якщо ви вже опинилися поблизу потягу, який їде, потрібно, упевнившись, що ніякої іншої загрози немає (приміром, інший потяг), якомога далі відскочити й припасти до землі, щоб не затягло під колеса;

- не можна залазити на дахи вагонів;

- при наближенні поїзда не можна виходити за застережну смугу платформи до повної зупинки поїзда;

- посадку у вагони (висадку) здійснюйте тільки після повної зупинки поїзда, з боку перону або посадкової платформи;

- при наближенні поїзда тримайте дітей за руки або на руках. Не залишайте їх без нагляду на посадкових платформах і у вагонах;

- не залишайте без уваги випадки порушення правил поведінки неповнолітніми дітьми на залізниці;

- переходьте залізничні колії тільки у встановлених місцях, переконавшись у відсутності поїзда, локомотива або вагонів;

- не підлізайте під вагонами.

Правила безпеки громадян на залізничному транспорті вказують: на станціях, де мостів і тунелів немає, пішоходи повинні переходити залізничні колії по спеціальних настилах, поблизу яких встановлені покажчики «Перехід через колії». Також ці Правила рекомендують слідкувати за звуковими сигналами, що подаються з локомотива, уважно слухати оповіщення на станціях. Практики зазначають, що коліями ходити не варто, як і наближатися до них на відстань менше п'яти метрів. І найголовніша порада – поводьтеся адекватно, не зловживайте спиртним.

На замітку подорожнику: небезпечне передмістя столиці


Тим, хто прямує до Києва варто знати, що найбільше нещасних випадків трапляється на великих вузлових станціях таких, як Київ-Пасажирський, Дарниця і Фастів.





Геннадій Карпюк,

ДЗГтаМД МВС України



Категория: Надзвичайні подіі | Просмотров: 869 | Добавил: elliot | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0